Про те, що робили музейні працівники під час війни, можна буде зняти не один фільм
Stáhnout obrázek
Мілованова Олеся Володимирівна народилася у 1981 році у місті Старобільськ Луганської області. Мама Олесі була директоркою Старобільського районного краєзнавчого музею. У шкільні роки Олесю публічно виключили із жовтенят за відмову вступати у піонери. Через фінансову необхідність почала працювати у шістнадцятирічному віці — прибирала в музеї перед відкриттям, а потім йшла на заняття до педагогічного університету. За першою освітою — викладач музики та художньої культури. Згодом завершила магістратуру державного управління в Східноукраїнському національному університеті ім. Володимира Даля в Луганську (після 2014 року заклад переміщено у Сіверодонецьк), однак зрозуміла, що державна служба — не її покликання. Також закінчила магістратуру історії й археології Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. До кар’єри у Старобільському районному краєзнавчому музеї спершу ставилась несерйозно, однак, реалізувавши кілька власних ініціатив, зацікавилась роботою. Пройшла кар’єрний шлях від доглядачки до директорки музею. У 2015 році очолила Луганський обласний краєзнавчий музей, відновлений на базі Старобільського краєзнавчого музею. В її підпорядкуванні перебувало 18 музеїв Луганщини по український бік фронту. З 2016 року співпрацює з проєктом «Музей відкрито на ремонт», разом з музейними працівниками відвідує музеї на заході України. Після початку повномасштабного російського наступу провела півтора місяця в окупованому Старобільську. Разом з іншими колегами таємно діставала з музею експонати та матеріали про учасників АТО/ООС, щоб окупанти не використали це для розправи. Переїхала до Львова та допомогла евакуюватися співробітникам музею, які теж хотіли виїхати з окупації. Відновила роботу Луганського обласного краєзнавчого музею на базі музею «Територія терору» у Львові.
